замість "накопичилося".

а)
майдан.

"С каждым годом всё больше тех, кто "а я только по телеку смотрел"." (by manni2 )
Я спавді дивився телевізором. Бо був у Запоріжжі, бо робив свою маленьку революцію в собі саме там.
З часом шкодую лише про те, що не встиг відчути атмосфери "київського майдану". повторив би все із задоволенням.

б)
Older chests reveal themselves
Like a crack in a wall
Starting small, and grow in time

Сьогодні мій Друг їде. Разом із тим ставимо велику крапку діаметром в два роки.
Коли ти ще вкрай молодий, то ціле життя із виокримленням десятків підперіодів.
Попереду ще одна крапка, втричі більша, із вражаючою точністтю.
Час є дивною субстанцією.

навіть вишукану й тричі класичну літературу можна використовувати у якості снодійного.
так само, можна захоплюватися жовтою пресою.
надавати подіям та явищам тегів добре/погано - неприпустима розкіш з точки зору втрати часу.
між тим, останнім часом смакується перед сном такий от букет:



якщо б не видали наруки, самостійно б не купував.
вкрай поважаю дядьку, проте в літературному плані - несмак. з інтелектуальної точки зору - пристойна цікавість.



легка літературна матерія із вкрай точним виокремленням непомітного буденного.
трохи заскладна структура абзаціонування, тобто відсутність такої структури).




польська культура набагато ближча, аніж здається. її клапоть є в кожному з нас.
гарний екскурс в реалістичне емігранство без зайвого драматизму. закохує в нью йорк.




окремо. наразі не маю наруках, але матиму.
абсолютно фантастична Книга. поезії польського священника.
більш за все, що бачив протягом кількох років зслуговує на те, аби про цю Книгу писати.

Малярчук, цікава літературна постать. її "Чоловік та його собака", це певно найсильніший сучасний українськи жіночий твір скороченої форми. між тим, мені йдеться про "книгу страхів". десь з тиждень тому, посеред книгарні мене раптом вдарило відчуття того, що так само раптом став зрозумілим зміст назви.

можливо, повертатись важче аніж втікати.

добре, що алкоголь існує

загальнонаціональне. ще більш розумію, що процес вже не спинити. дослівно: "... и вы, мундиры голубые, и ты, им преданный народ".

політичне. тяжко спостерігати як ВАЮ, зливає себе. схоже бидло переможе. все гаразд, історія завжди вчить нас не вчитися.

суспільне. а в нас виявляється настільки еластичне суспільство, що іншим просто зась. і чого це чехів назвали пристосовуванцями?)

робоче. серйозно, я радий б помилятися, але якщо ви ще не застібнули пасок безпеки - саме час це зробити.

історичне. де можна придбати книги Тетяни Таїрової-Яковлєвої? особливо "руїна, том перший". між тим мав здійснити цікавий вибір - у серії "невідома України" між гетьманськими столицями і татаро-монголами. вирішив, що заповнювати білі плями історичного розуміння дійсності, то є краще за банальну насолоду.

історичне2. нудить від ідеї "панславінізму" (?) так само, як від концепції "фіноугорськихмоскалів". маємо країну чорно-білого концептуального мислення.

історичне3. Фєрнан Бродель із його історією матеріальної цивілізації - це щось. кліометрика й фрактальна історія - це теж прєлесть. справжня насолода на кожен день.

музичне. DANGER RADIO. із іншим вокалом, із іншим текстом, але якось так могла б звучати музика яку б мені хотілось робити.


і суцільна фантастика.
Hanson. пам"ятаєте таких хлопців в 1997?) суперзірки виросли в нормальних хлопців.
подивіться від початку від кінця.



особисто/музично/літературне.
Monty Python - Always Look on the Bright Side of Life. категорично від початку до кінця.


ян твардовський.

....
гупаю світом важко як слон 
такий великий що нічого не розумію 
думаю як уклякнути 
й не задирати носа 
  
а наше життя все одно 
неспокійне й маленьке 

просто нічого позитивного не було поза.





не зустрічав людей в здоровому глузді, які б не поціновували безкомпромісне бажання до перемоги.
Харків та Маріуполь буде шкода, особливо Маріуполь. але ФК Лвів то є феномен, такий собі життєукраїностверджуючий феномен.

Тест на украинскость от "КП" в Украине"
Ваш индекс украинскости: 98 «Ну, ты жжешь!.. Ой, вибачте, вельмишановний пане… ВИ ЩЕ ТОЙ ЗНАВЕЦЬ РІДНОЇ НЕНЬКИ! Хильнемо по чарці за вашу розумну голову і порадіємо: ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ НІ СЛАВА НІ ВОЛЯ!!!»
Пройти тест!

про Кібальчича нещодавно дивився тб-передачу, із Горьким врятувала Анна Ахметова, Кагановича просто вгадав,
а от із Турчиновим помилився. думаю обізнаність в творчості видатного сучасника має таку саму цінність, як і знання творчості іншого талановитого літератора та співака - Черновецького.

є такі дні, коли заздалегідь відомо, що день буде вкрай паскудним.
проте може й бути веселіше. наприклад у вас є три заплановані події. ви знаєте, що результат перших двох - 341 тона лайна.
третя подія може надати вам додаткову тону лайна, або ж так само одну тону антилайна.
найцікавіше в тому, що оця невизначеність і є найгіршим. не зважаючи що 341 це в 341 раз більше аніж 1.
проте додаткова тона лайна матиме шалену від"ємну граничну корисність, а тона антилайна катастрофічну позитивну граничну користність. і ніяких варіантів хеджування.

довго не хотів дивитися Тараса Бульбу,  зрештою стрічка прогнозовано розчарувала, але з інших причин.

виправдання.
зрозуміло, що хто платить, той й замовля музику. тому не варто чекати від російської стрічки відсутності пропаганди. вони не від злого серця, це формат/стиль/звичка. ви ж не чекаєте від Вогнем та Мечем, аби молода жінка покохала українського парубка, замість польського. так, в Бульбі забагато Росії та її історичних концепцій, але так само в гіпотетичній стрічці про те як ляхи із хохлами Москву спалюють буде забагато Польщі. такий історичний час. зрештою Гоголь, він імперський письменник, і це ані добре, ані погано, це факт.

звинувачення. тут два аспекти.

перше - примітивізм. добре, Гоголь - не Достоєвський. але Тарас Бульба, це вам не лише піф-паф-ой-йой-йой, та "чим тебе породив..". образи не розкриті анітрохи. а от дешевого героїзму та патріотизму - хоч греблею. шо не кадр - під неякісну героїчну музику герої героїчно відстоюють честь і героїчну славу героїчної землі. все шаблонне, якщо герой, то герой. якщо зрадник, то зрадник. чорне й біле. наші й вороги. хоч поляки й не такі тупі, як фашисти в перших фільмах про другу світову.

друге - найгірше. цей фільм не про українців. це фільм про тих якими собі уявляють (мають уявляти) українців в Росії. українці вони бувають двох видів. або герой та слуга імперії (держави, церкви, царя). або горілка, сало, вареники, пампушки, дибілкуваті дужі парубки та цицкасті чорнобриві дівки. оцей голос за кадром постійно нагадував мені якусь стрічку про другу світову, де йдучи на смерть солдати кричали "за сталіна".

так і напрошується порівняти із "Богданом". із сирим безсюжетним дешевим фільмом. "Тарас Бульба" навпаки - гарно зліплений, із чітким сюжетом та й взвгвлі досить якісно створений. проте в Богдані ми маємо Хмельницікого - людину, не Державу, а Людину. Дружина Хмеля зраджує не тому, що побачила чоловіка (побачив Андрій жінку і все, і нічого із ним не коїлося, ані з батьком, ані з нею; взагалі сильно нагадує - секс не привіт для знайомства), а тому що вона того хоче.

бійтеся коли вм пропонують пишатися державою, землею (територією держави), релігією.
імперія - це не кордони, це підкорена свідомість.

чим довше не можеш зрозуміти поведінку людей тим банальніше причини такої поведінки.
найскладніше побачити найпростіше.

День второй ...Толкователь Апокалипсиса...
" ...и слышал позади себя громкий голос как бы трубный... "

День четвертый"...Бес-сон-ницца..."
«и был вечер и было утро: день четвертый»

День восьмой  "...Идиот..."



16 або 17 квітня йду дивитися День Другий в ювілейний 10 раз.
вперше бачив років з п"ять тому. востаннє років із три.

коли я дивився стрічку Богдан, все думав, чому наприкінці 2000х так важко відзняти на рівні 1991 року?


Козаки йдуть. 1991 рік. режесер Сергій Омельчук.
на фото Михайло Голубович, за сумісицтвом Максим Тритуз.



звісно стрічка не позбавлена недоліків. проте більш приємний історичний екшен мені невідом.

-ти хто?
-оковита
-із чого ти?
-із жита
-а куди ти?
-до неба
-звідки ти?
-звідки треба
-а печатка у тебе є?
-нема
-отут тобі й тюрма
чарка повінця сповненна оковитою випивається.

смачного!

все має власну ціну, в медалі дві сторони, закон збереження енергії та інше.
зрештою все перераховане стверджує одне й те саме - нічого не буває задарма, тобто просто так.

замислився.
інтернет - безумовно приємний винахід. має ж він нести якісь прикрощі кожній конкретній людині?

моєю особистою прикрісттю щодо інтернету (звісно окрім випадків його зникнення) є втрата свободи перетинннну.
інтернет лишає наслідки життєдіяльності людей доступними іншим. соціальні мережі, блогсервіси, персональні сайти, зрештою засоби комунікації як то аська, чи гуглток. якщо ви не хочете спостерігати життедіяльність конкретних людей, ви автоматично позбавлені можливості реалізації такого бажання. адже, найкращий спосіб такої реалізації - це відсутність можливості спостерігання життєдіяльності інших. теж саме й зворотнім чином.

а чим вам інтернет стає поперек горла?

в результаті безсенсової та випадкової послідовності подій натрапив на CD із документами записаний близько 6 років тому.
відповідно натрапив на підборку того що я називаю "мєрзостью" приблизно 8-10 річної давнини.
 
ви ніколи не писали шкільні твори (те, що хтиво звалося "сочінєнієм") віршовано?
а я виявляється намагався. у 9-му класі напевно. напевно з приводу Слова про Полку Ігоревим.
( Читати якщо цікаво )

Мазепа - яскравий приклад того, що люди це просто люди.
був собі талановитий хлопець Іван, який виріс в людину яка звершує долі інших та підкоряє рух історії власній волі.
щось хотів, щось втілив, щось не зміг, щось не схотів. жив в своє задоволення. в полоні власних ідолів та пристрастей.

і ВСЕ. а то
для одних Герой Святий Батько Матір та Бог.
для інших.. зайвий привіт згадати свого Героя Святого Батька Матір і Бога.
немов пісюнці на футбольному форумі під час матчу шахтар-цска.

Вы сумасшедший человек

С вами тяжело находиться долгое время радом. Вы пугаете своей непосредственностью. Вы часто улыбаетесь, когда надо бы пустить слезу. Вы верите людям, вы закрываете глаза на насмешки в вашу сторону. Вы не способны жить в этом мире. Вас нельзя ни с кем сравнить. Вы индивидуальность. Вы склонны к творчеству и считаете смерть лишь началом новой жизни. Если вы решите убить, то сделаете это, не сожалея и не скрывая своего лица. Возможно, получите от этого удовольствие, но и убивать без причины не станете.По этому ваше лучшее оружие это - SPAS-12, дробовик, калибр 12, Италия

Пройти тест

це все здорово (слово паскудне, тимнеменш доречне), але.
1) чтому "Вы часто улыбаетесь, когда надо бы пустить слезу" - це неормально?
2) "вы закрываете глаза на насмешки в вашу сторону" - що ж тут безпосереднього чи шокуючого/лякаючого?
3) як перші два корелюють з "Вы верите людям"?
4) "и считаете смерть лишь началом новой жизни" - це творчисть?

але таки, здорово)

друг трейдер нагадав:

Успех - не окончателен, неудачи - не фатальны: значение имеет лишь мужество продолжать.
У.Черчилль.

хібащо можливо додати в кінці слово "мовчки".
адже усе що ми переживаємо, про що думаємо і що вчиняємо має якесь значення в якості результату. дорога в тисячу кроків починається з першого маленького кроку. зі слова починається лише дорога в тисячу слів, які можуть ніколи не полишити штучного панцира людської уяви.

Мирон Богданович очолить збірну

скільки живу в києві, стільки приїздять вони, приносять коньяк та малюють пульку.
одна з небагатьох приємних київських традицій.

 не подумав би, що мені колись таке подобатиметься.

***

ти все зробив

що міг

що мусив могти

що мусив зробити

що мусив

якби зробив

якби міг

могти

 

і тепер ця птаха

навіть не вчиться літати

навіть не птаха

навіть не ця

 

просто деякі птахи

іноді вчаться літати

якщо можуть

якщо мусять

якщо деякі

 

навіть
***


або таке

***

вона прогинається
вона все життя прогинається
тоненька синя проточина
лінія оборони 

вона продирається
вона все життя продирається
тоненька зелена історія
лінія забуття

вона забувається
вона все життя забувається
тоненька біла зневіра
лінія сну
***

якщо скласти усі думки протягом максимвльно можливо довгого періоду часу
виявиться, що 80% думок були марнотратцтвом часу. думки не змінюють дійсність.
краще робити/думати у співвідношенні 80/20.
от так, просто, встань и иди.

якщо чогось сильно бажати, це неодмінно із нами стається.
вдалося заспівати ГрОб у затишній компанії. це звісно не щастя, але радість.

економічна наука полюбляла використовувати в своїх моделях людину у якості хомораціоналікус.
з часом прийшло усвідомлення безлічі аномалій нераціональної людської поведінки.
моїми улюбленими аномаліями, з точки зору напівпрофесійного економіста, є асиметрія інформації та уникнення непевності. виходить, що люди не лише прагнуть будьякої відповіді, аби вона лише була. вони й ще не здатні об"єктивно сприймати вхідну інформацію.

є така професія з маленької літери - дейтрейдінг. спекуляції на фінансових ринках у вкрай обмеженному часовому проміжку. до кінця дня усі операції мають бути завершені. тобто кожен день починається із чистого аркушу і неодмінно закінчується у певний час. ви ніколи не знаєте, що на вас очікує завтра. проте знаєте напевно, що яким би не був день сьогоднішній, завтра завжди може бути протилежним.

я просто не знаю в якому роді заняття може бути присутнім стільки невизначенності)
проте справді
Whatever tomorrow brings, I'll be there
With open arms and open eyes yeah
Whatever tomorrow brings, I'll be there
I'll be there

ніколи не здавайтеся. завтра наступає завжди.

це скоріш смішно, аніж серйозно. проте є, що є.
це теж частина телевізійного дитинства.
а пісня-то непогана.

спробуйте уявити два явища одночасно. дитинство та телебачення.
звісно в моєму дитинстів були й поле чудєс і сантабарбара. орт, програма врємя і звісно ж Жак Ів-Кусто.
проте було й дещо особливе. телеканал IC TV. зірка украхнського телебаченння.
айсітіві не подобався батькам. американизмом. він був ненашенськім.
діти позбавлені інтелектуальних комплексів. діти роблять те, що хочуть.
(доречі добре залишатися дитиною. втрачаєте частину оточення, проте лишаєтесь щасливими)

такот, айсітіві.
я любив: Миколину погоду. мультфільми. особливо Вольтрона). кіно що вони показували. зрештою заставку.
айсітіві я дивився здебільшого перебуваючі в дідуся та бабусі, в спальні на стародавньому чорнобілому тевізорі. телебачення в моєму дитинстві було чорнобілим. а ще, вони розмовляли українською.
українська мова для дитини в запоріжжі була чимось підсвідомо приємним і рідкісним. напевно остання притягувало. і я звісно пишався тим, що серед однолітків я єдиний хто вільно володів мовою, тому із виглядом знавця міг пояснювати друзям дещо те, чого вони не зрозуміли в мультфільмах. принаймні здається що саме так й було)

і ще. це йде у комплексі, хоч і стосується іншого телеканалу.
я обожнював Левка Дурка. я й досі вважаю його пісні геніальними. можливо він трохи випередив час.
тоді ми всі були надто бідними, аби слухати веселу музику.

одна з найбільш позитивних пісеь мені відомих.
Левко Дурко - No problem

передивився. переважно атмосферні фільми псуються від збільшення кількості переглядів.
банально, але не цього разу. думаю, переглядаючи втретє атмосфера відчуватиметься.
думаю, краща роль Миколайчука. можливо не протягом усієї стрічки, окремими моментами.
можливо, геіальне має бути фрагментарним)
можливо, забагато ліричних пейзажів із натяким. але ж то є українське кіно. українці - люди землі.
незастаріле кіно, хоча у 1981 повернення в Ураїну певно здавалося іншим, аніж зараз. 

проведіть опитування із єдиним запитанням: чи читаєте ви жовту пресу?
відсоток тих хто заперечить зашкалюватиме. так само зашкалюватимуть різновиди цього жанру на розкладках.

а можна так: чи вірите ви в бога?
не берусь прогнозувати цифри, але суть в тому, що переважна кількість заперечивших ходить в церкву, молиться, але не хоче цього визнати.

а якщо так: вас влаштовує політична ситуація в країні?
зроблю припущення, що під 100% відповість запереченням.

тоді в мене виникає питання:
чому кожну п"ятницю в телевізійний етер виходять декілька програм свобод слова?
тількі не кажіть що ці передачі на щось впливають. що вони мають значення для когось окрім телеканалів і політичних технологів.

політична система продукує перфоманс. якщо його споживають, система працює саме так як потрібно.
проте, як ми знаємо, ми вважаємо, що система не працює потрібним чином. знаємо, але споживаємо.
і своїм споживанням висловлюємося за існування системи саме в такому стані.

є два типи глядачі подібних програм.
перші - це ті, хто систематично не має себе чим зайняти. це теж саме що й дивитися мильнобульбашкові серіали, або просиджувати усі вечори у дворі будинку із пляшкою пива та насінням соняшника.
другі - ті, хто вважає, що побачене ним має сенс. такі люди реагують, запам"ятовують і кожного тижня роблять висновки.

звісно, краще бути лицеміром, аніж неповноцінним. проте вибір тим не обмежується.
тимнеменш, схоже на те, що п"ятниця це таки день національного соруму кожного за самого себе.

а оттак, якщо замість "М" натиснути "Ж". справді, доволі смішна штука.

мене завжди дивувала народна музика своїм тяжінням до висот.
звиняйте, я важко орієнтуюся в нумерації октав, тому оперуватиму примітивними термінами: високе/низьке звучання.
бандура є інструмент унікальний. інструмент із необмеженим потенціалом можливостей.
не знаю, чи є саме "басові" струни, але їх чомусь також не надто полюбляють використовувати.

от приклад класичної народної пісні.

якщо не брати різкі набори висоти звучання (які лише мені ріжуть слух?) то могла б бути досить нетипова у плані звучання композиція. дофантазовуючи, можна відшукати яку не яку, а окрему басову партію)

а от, взагалі рідкісний випадок звучання.

можливо, то лише моє сприйняття, але домішок низьких частот лише прикрашає.

професійне потребує постійного аналізу довколишнього. проте, то лише частина цілого.
професійне вимагає в першу чергу досліджувати самого себе. досліджувати вчинки та розуміти власну мотивацію.
тобто, копирсання в своєму мозку та у подіях, що мали місце відбуватися, це не лише погана звичка,
але й вкрай важлива професійна потреба.

звісно ж, як і кожна людина із геперболізованим потягом до пізнання, маю звичку поширювати професійне на особисте.
полюбляю переглядати власні записи з різних приводів. записи, тому що це єдиний спосіб формалізації думки в часі.
проте, з технічних причин, окрім двох моїх жж, формалізованих думок не зберіглося.
і лише джюльбарс, той що повісився, знає чи є то накраще.


якось, мій друг сказав про Еріха Марію:
він мав би стати культовою персоною, аби залишив все при собі.

можливо, то лише варіація з "іноді краще жувати",
але певна магія у перетравленні себе самого в собі існує.

втілив давню мету. Ludovico Einaudi - Sotto Falso Nome (2006)

 


 

Ludovico Einaudi - композитор. (виконавець?)
Sotto Falso Nome - той випадок фільмів, які видаються простішим аніж є насправді.
- той випадок фільмів, які зазвичай не пропускають крізь себе. достеменно не через власний мозок.
- той випадок фільмів, в якому Daniel Auteuil та Anna Mouglalis можуть опинитися в кадрі разом.

менше слів.
скачати без проблем альбом із саундтреками можна тут (140мв).
ютуб не передасть атмосфери фільма. ще менш передасть цілісність кожного окремого треку та альбому цілком.
проте.

є така собі звичка висловлюватися накшталт: все, що не вбиває, робить нас сильнішими.
іншими словами, складнощі згуртовують. переважно світ внутрішній. ідея рівня аксіоми.

проте ця аксіома цілком схожа на економічну теорію. тобто виглядає логічною, але не має фактичного підтвердження.
аксіома в дії: кожні наступні складнощі рівної сили долаються легше та ймовірно швидше.
а тепер давайте поглянемо на історію України, на історію українського народу. 
вся історія України та того, що із нею пов"язано скоріш свідчить про те, що люди не змінюються, аніж про те, все що не вбиває, робить нас сильнішими.

можливо, то є наслідком дії колективно. натомість вислів стосується персонального.
я знаю людей які отримували нагоріхи від долі досить таки потужно. достатньо, аби змінитися, або просто надбати сил.
проте люди передбачливі. той хто мав перемогти складнощі той перемагав, хто не мав - той просто відступав.
і ніяких змін від проблеми t, до проблеми t+1.

єдине, що я бачу на користь вислову-аксіоми - кожна нова, в якості потужності, проблема, це новий рівень.
і ми або адаптуємося, або ні. процес адаптації триває, або до зіткнення із тим, що в межах кокретної людини неможливо подолати,
або із неможливісттю до адаптації через накопичення непертравлених раніше шматків проблем.

загалом, вислів про все, що не вбиває, робить нас сильнішими вигадали люди із обмеженою уявою.
теорема/аксіома/вислів спрацює лише у разі неочікуванності типу/виду/стану/якості проблеми.
можна бути захопленним зненацька з приводу конкретного моменту настання певних подій.
проте, помилка через надання нульових значень імовірності, це всеж обмеження уяви. і нічого більше.

 під час чергового переїзду з квартири до квартири раптом усвідомив, що значну частку моїх речей складають книги.
звісно є певні книги які приречені мандрувати зі мною з оселі до оселі через їх перманентну перечитуваність.
проте більшість книг, як бі вони мені не подобалися в кращому випадку назавжди осдіють в руках друзів/знайомих, або ж лежать недоторкнутими. це явно не та доля на яку вони заслуговують. книги мають читатися. ця теза поширюється зокрема на "сучукліт".
хоча мені б хотілося, аби купувалося все більше й більше сучукрліту, проте, ну не можу ж я викидати книжки.
не маю я сакрального ставлення до книги, як до Джерела. в книгах потрібно малювати, робити записи, виривати сторінки та втоплювати у гарячий ванній. проте не викидати. 

думаю, що треба серйозно дослідити явище буккросінгу.
головний претендент на дослідження - Книгарня Є. 
от що пишуть про теє тут та тут.

якщо маєте досвід, або інформацію про ситуативні збориська, інформуйте, буду вдячним.

періоди життя становлить те, що їх наповює.
спробуйте змінити те що ви слухаєте та те що читаєте.
так можна і період життя промайнути.

Курт та Єгор завжди були для мене чимось цілим.
зрештою, як і купа інших приємних дрібниць.

цього року вони почали передавати естафету один одному в минулому часі і з домішкою "б".
якщо поєднати їх, вийшло "б" щось українське.

Бог как иллюзия

by manni2 

привіз із собою з Запоріжжя томік Мандельштама.
срібний вік, захоплення молодості і все інше.
він дивний, але в ньому щось є.
щось не завжди приємне проте під певним соусом особливе.
і добре. виключно добре.

Невыразимая печаль
Открыла два огоромных глаза,
Цветочная проснулась ваза
И выплеснула свой хрусталь.

Вся комната напоена
Истомой - сладкое лекарство!
Такое маленькое царство
Так много поглотило сна.

Немного красного вина,
Немного солнечного мая -
И, тоненький бисквит ломая,
Тончайших пальцев белизна.

1909

пам"ятаю за яких обставин, проте не пам"ятаю чому декілька днів тому виникла згадка про Габрієля Гарсію та "полковника із яким ніхто не листується". тоді я марно намагався пригадати кінцівку, яка варта власне всього твору.

отже.
Женщина пришла в отчаяние.
-- А что мы будем есть все это время? -- Она схватила его
за ворот рубашки и с силой тряхнула. -- Скажи, что мы будем
есть?
Полковнику понадобилось прожить семьдесят пять лет --
ровно семьдесят пять лет, минута в минуту, -- чтобы дожить до
этого мгновения. И он почувствовал себя непобедимым, когда
четко и ясно ответил:
-- Дерьмо.

я не знаю що хотів сказати Маркєс, проте цей фрагмент найкраще ілюструє
моє ставлення до життя загалом.

чесно кажучі, я не знаю іншого настількіж сповненого оптимізмом фрагменту в світовій літературній спадщині.

все наше емоційне є відголоском первинних інстинктів. те що механізм дії інстинктів еволюціонував, не змінює сутності та першопоходності. людина емоційна - це одна з перших еволюційних ланок існування, абож розвитку та становлення особистості.

по той бік екрану маємо модельний персонаж - людину раціональну. певно, кращим другом/дослідником та знавцем людини раціональної є економісти та представники інших соціальних наукових дисциплін, які вважають математику за більш ніж інструмент. так само, лише економісти знають як мало спільного має модельний образ раціональної людини із, власне, людиною реальною.

залишаються інтерпретації. раціонально-ірраціональна, чи ірраціонально-раціональна людина.
загалом, відмінність лише в тому, чи ми самі собі обираємо частку співвідношення раціо/ірраціо.
тобто ірраціо визначає комфорту частку раціо, або ж навпаки.

іноді мені здається, що саме ірраціо завжди визначає частку ірраціо.
іноді мені здається, що ми настільки тварини, що наше раціо просто не хоче в це вірити.

здається, що більшість моїх раціональних рішені (а їх характер раціональності визначається протидією ірраціональним мотивам) це лише спроба довести собі відсутність домінуючого ірраціонального. а це раціональною мовою - не спийняття світу таким, який він є. такий от парадокс із вкрай дивними наслідками.

історично, січень не найкращий місяць з професійної точки зору.
проте можливо вперше за три-чотири роки мені настільки важко дається повернення в стандартний робочий стан.
скажімо так, якщо ви не в змозі про щось не думати, то такі думки набувають найнеочікуваніших форм,
через найнеочікуваніші асоціації.

чаклуючи над вже сьогоднішім відкриттям березневих мініф"ючерсів на золото,
анізвідки майбутня траекторія руху цін уявилася так:

so it's not hard to fall
when you float like a cannonball

що означає - Damien Rice "Cannonball"



певно потрібно, всеж більш працювати, більш відпочивати та менше думати.

певно, я скоро почну дивитися укаїнське телебачення. вибірково звісно.
я таки дозріваю, аби переглянути більше серій відомого Доктора Хати.
хоча, мені тут кажуть, що в нього теж блакитні очі.
а мені думається, е-нє малятка..
скепсис скепсисом, релятивізм релятивізмом, іронія іронією.
а життя життям.
отож бо, слава пересічим героям непомічеих серіалів життя!
краса збоченого, то лише рекламні штучки.

повернули книгу Криштопи.



намагався читати вихідними "двері".
"двері", це зовсім таки не "Пляма".
але сни сняться катастрофічні.
чи то я став занадто сентиментальным, що виключено.
чи то психіка моя стала здоровішою.
всеж Криштопа є неперевершеним майстром літературного самовбивства.
насправді, неймовірно хвороблива проте літературно витончена та максимально реалістична реалістика.
думаю, що всіляких втративших сенс життя иа пізнавших все потрібно лікувати саме Криштопою.
або вбиває, або виліковує.
дочитаю лише вразі перемоги літературного снобізму над здоровим глуздом)

потрібно трохи відволіктися від роботи, аби не заподіяти лиха результату..
отже.
свіже відкриття Андрусяк Іван

така от нарізка того що сподобалося влоб:
*
Я помираю вас. Така печаль.

*
в їдкім повітрі слів відлунює вода
розчинена давно а й досі не по собі
немов старій сові в солом'яному дзьобі
у позашлюбну ніч ховаються літа

*
текст як відмазка — живеш і листаєш
мнешся понуро з ноги до ноги
старість не радість
і радість не старість
все що зосталось
крила й борги

*

хтось переможе першим – от і все
нема нікого хто смолу несе
не будучи прирученим смолою
а відірвати – голос потече
і вкриє ніч надкушене плече

хто ж зважиться лишитися зо мною


 

днями знайома написала, що переглянувши популярний серіал про "доктора хату" їй подумалося про мою незреалізованість в медичній галузі й набір вельм схожих рис із згаданим лікарем.

якось мені потрапила одна з серій цього проекту.
мова йшла про хлопця який хвалькувато відмовлявся від лікування пригортаючи увагу до власної персони заради пропаганди допомоги хворим африканським дітям. головному герою звісно не подобався хлопчина.

такого точного влучання проведення паралельних ліній ніколи не доводилося бачити.

справа в тому, що безліч людей, здебільшого жінок, докоряють мені надмірним скепсисом щодо людей.
особливо чистих, світлих безкорисливих чоловіків які з чисто альтруїстичних міркувань намагаються створювати комфорт особам протилежної статі. так, так, виключно з альтруїстичних міркувань.

без претензії на знання людської душі. навіть із вірою в альтруїзм.
я не можу брехати собі. можливо саме тому, я не люблю людей які активно себе обманюють.
або обанюють інших, бо не розуміють, що брешуть самі собі.

все це, звісно, чудово.
проте люди не люблять казати правду. особливо собі.
певно тому, пан доктор Хата трішки сам по собі.

якось один чоловік сказав:

існує значна відмінність поміж системами української та російської пропаганди.
українська спрямована проти російської держави. (інституція)
російська - проти українського народу. (індивідуми)

найсмішніше те, що українці більш толерантні до "ворожої" пропаганди.

пошук літературної книги, яку б почитати на різдво раптово перервався дивним чином
розшукувалась українська сучасна реалістика.
знайшлось оце:


оттаке воно життя)

не забувайте телефонувати батькам.


Моляться  соняшники.  
  Грім  на  хмарі  Біблію  читає...  
  тополя  пошепки:  страшний  який  
  твій  плачі  Ісаіє!  
 
Моляться  соняшники.  
  Голод.  Мати  немовля  вбиває...  
  тополя  закричала:  он  який  
  мій  рай,  Ісаіє!  
 
Василь Барка.

"Культурний шар" Макарова проковтнув за кілька годин.
певно скучив за реалізмом та сучнізмом (від слова - сучасне).

в списку з двох десятків одночасночитаємих книг з"явилося вакантне місце.
хотілося б чогось схожого на "Андріїський узвіз" Діброви.

є пропозиції?